
Кабель 2,5 мм² не завжди варто приймати за 2,5 мм² лише тому, що так написано на оболонці або упаковці. Якщо є сумніви щодо якості проводу, невідповідності маркування або потрібно перевірити кабель перед відповідальним монтажем, переріз можна оцінити кількома способами — від простого огляду до вимірювання електричного опору.
У цій статті розберемо 5 способів перевірки перерізу кабелю: що можна зробити звичайним штангенциркулем, коли достатньо порахувати жили, як допомагають ваги та мультиметр і який метод дає найбільш переконливий результат.
Переріз, наприклад 1,5 мм², 2,5 мм², 4 мм² або 6 мм², — це площа поперечного перерізу струмопровідної жили.
Важливо: йдеться саме про метал провідника, а не про зовнішній діаметр кабелю.
Тому вимірювання штангенциркулем зовнішнього діаметра всього кабелю практично нічого не говорить про його переріз. На цей розмір впливають: товщина ізоляції, кількість жил, форма жил, наповнювачі, оболонка, конструкція конкретного кабелю.
Наприклад, два кабелі з мідними жилами по 2,5 мм² можуть мати різний зовнішній діаметр.
Для провідника круглого перерізу площу можна розрахувати за формулою:
S = π × d² / 4
де:
S — площа поперечного перерізу, мм²;
d — діаметр металевої жили, мм.
Звідси:
d = √(4S / π)
Перший спосіб взагалі не потребує інструментів.
Перевірте:
маркування на оболонці;
марку кабелю;
кількість жил;
заявлений переріз;
дані на упаковці;
паспорт або технічну документацію виробника.
Це дозволяє зрозуміти, що саме вам продали, але не доводить, що фактичний переріз відповідає заявленому.
Якщо на кабелі написано, наприклад, ВВГнгд-П 3×2,5, це означає заявлену конструкцію з трьома жилами перерізом 2,5 мм². Але саме маркування не є фізичним вимірюванням.
Тому цей метод варто розглядати як первинну перевірку, а не як доказ відповідності.
Особливо корисно порівняти маркування з даними виробника. Якщо назва кабелю, кількість жил або переріз на упаковці та на оболонці відрізняються, це вже привід перевірити товар детальніше.
Це один із найпростіших способів перевірити переріз суцільної круглої жили.
Для вимірювання потрібно зняти невелику ділянку ізоляції та отримати доступ безпосередньо до металевого провідника.
Потім:
очистіть жилу від ізоляції;
перевірте, що вона кругла;
виміряйте її діаметр штангенциркулем;
підставте отримане значення у формулу S = πd²/4.
Припустимо, діаметр мідної жили становить приблизно 1,78 мм.
Тоді:
S ≈ 3,14 × 1,78² / 4 ≈ 2,49 мм²
Тобто результат близький до номінальних 2,5 мм2.
Цей метод добре працює для однодротової суцільної жили.
Якщо жила складається з десятків тонких дротинок, вимірювати штангенциркулем діаметр всієї скрутки та підставляти його у формулу не можна.
Причина проста: між окремими дротинками є порожнини. Зовнішній діаметр скрутки більший, ніж діаметр уявного суцільного металевого циліндра з такою самою площею міді.
Для гнучкого або багатодротового провідника підхід інший.
Якщо жила складається з однакових круглих дротинок, можна:
отримати доступ до провідника;
порахувати кількість дротинок;
виміряти діаметр однієї дротинки;
розрахувати площу однієї дротинки;
помножити її на кількість дротинок.
Формула:
S = n × π × d² / 4
де:
n — кількість дротинок;
d — діаметр однієї дротинки;
S — сумарна площа металу.
Уявімо провідник, який складається з 7 дротинок діаметром 0,67 мм.
Площа однієї:
S1 ≈ 3,14 × 0,672 / 4 ≈ 0,353 мм2
Сумарна площа:
S ≈ 0,353 × 7 ≈ 2,47 мм²
Отримуємо значення, близьке до 2,5 мм2.
Конструкція провідників залежить від їх класу та типу. Наприклад, IEC 60228 встановлює вимоги до конструкції та максимального опору провідників різних класів; для гнучких мідних провідників також нормується діаметр окремих дротинок.
Тому що ми фактично визначаємо сумарну площу металу, а не розмір зовнішнього контуру скрутки.
Це особливо важливо для гнучких проводів, де зовнішній діаметр може помітно відрізнятися залежно від конструкції жили.
Цікавий спосіб, про який часто забувають: зважити відрізок кабелю та порівняти масу провідника з розрахунковою.
Метод особливо зручний, коли потрібно перевірити не один сантиметр, а цілу бухту або значний відрізок.
Для цього потрібно знати:
довжину кабелю;
матеріал жили;
кількість жил;
їх заявлений переріз;
масу провідника.
Наприклад, для міді можна використовувати густину приблизно 8,96 г/см3.
Для однієї мідної жили перерізом 2,5 мм² довжиною 100 м:
V = S × L
Після переведення одиниць об'єму отримаємо приблизно 250 см³ міді.
Маса:
m ≈ 250 × 8,96 ≈ 2240 г
Тобто 100 м однієї мідної жили 2,5 мм² міститимуть близько 2,24 кг міді.
Для багатожильного кабелю кількість жил відповідно враховується в розрахунку.
Якщо заявлена бухта кабелю повинна містити значно більше міді, ніж фактично є, це може вказувати на:
менший фактичний переріз;
інший матеріал провідника;
меншу фактичну довжину;
помилку у вихідних даних;
особливості конструкції, які потрібно врахувати.
Зважувати весь кабель і робити висновок про переріз тільки за його загальною масою не можна.
Ви зважуєте не лише мідь, а й:
ізоляцію;
оболонку;
наповнювачі;
екранування, якщо воно є.
Тому для точнішої перевірки потрібно або знати масу металевого провідника окремо, або використовувати масу як додатковий метод контролю.
Якщо потрібно перевірити кабель серйозніше, ніж просто штангенциркулем, можна виміряти опір провідника.
Саме електричний опір дуже добре показує, наскільки реальний провідник відповідає заявленому перерізу та матеріалу.
Базова залежність:
R = ρ × L / S
де:
R — опір провідника;
ρ — питомий опір матеріалу;
L — довжина провідника;
S — площа поперечного перерізу.
Звідси:
S = ρ × L / R
Але тут є важливий момент: опір залежить від температури.
Саме тому нормативні вимоги до кабельних провідників задають максимальний опір, зокрема при температурі 20 °C, і передбачають корекцію вимірювання залежно від температури.
Для мідних провідників IEC 60228, наприклад, наводить максимальні значення опору для різних номінальних перерізів і класів провідників. Для мідного провідника 2,5 мм² це близько 7,41–7,98 Ω/км залежно від конструкції та класу; для 4 мм² — приблизно 4,61–5,09 Ω/км.
Тому що опір короткого мідного провідника дуже малий.
Наприклад, у 1 м жили 2,5 мм² опір становитиме лише кілька тисячних ома. Звичайний мультиметр може показувати значення, на яке сильно впливають:
опір щупів;
опір контактів;
якість з'єднання;
похибка самого приладу.