Силові кабелі – це провідники, призначені для передачі та розподілу електричної енергії. Використовуються для передачі потужних струмів промислових частот від електричних підстанцій, енергетичних та комунальних підприємств до розподільних пристроїв та кінцевих споживачів. Служать для живлення електроприладів та електрифікації будівель, будівель, житлових будинків та навіть цілих міст, областей та країн. Дозволяють підключати стаціонарні об'єкти та пересувні установки. Можуть прокладатися під землею, у воді, на висоті або просто бути покладеними на поверхню.
Існує чимало різних класифікацій силових кабелів. Наприклад, за рівнем напруги виділяють моделі, які проводять до 1000 і кабелі для високовольтних мереж, що проводять понад 1000 В.
Залежно від способу прокладання розрізняють кабелі для стаціонарного монтажу та рухомих установок. Окремо кабелі ділять за конструктивними особливостями - залежно від числа, будови та гнучкості жил, сплаву провідників, типу ізоляції, площі перерізу, напруги та інших характеристик.
Конструкція силових кабелів та форма виконання залежить від умов прокладання та сфери використання. Її обов'язковими елементами є ізольовані струмопровідні мідні або алюмінієві жили загальної оболонці. Крім того, кабель може мати поясну ізоляцію, заповнення, екран, броню та подушку під бронею. Зазначені особливості позначаються у маркуванні кабелю, що складається з початкових літер слів, що описують конструкцію кабелю та цифр, що позначають кількість жил, площу перерізу та напругу.
Жила силового кабелю може складатися з одного дроту – монолітна жила, або кількох тонких переплетених дротів – багатодротяна жила. Саме цей параметр визначає гнучкість жили – чим більше у ній дротів, тим краще вона гнеться. Число жил силових кабелів варіюється від 1 до 5. Вони можуть бути круглими або секторними, укладеними паралельно або скрученими.
Основним завданням ізоляційного шару є захист людини від контакту з струмоведучою жилою, а також наявність ізоляції дозволяє розмістити поруч кілька струмопровідних жил, не побоюючись короткого замикання.
Тип ізоляційного матеріалу залежить від сфери застосування кабелю, а найпоширенішим матеріалом є полівінілхлоридний пластикат та зшитий поліетилен. Вони захищають жили від замикання, механічних пошкоджень, вологи, світла, хімічних речовин та інших зовнішніх впливів.
Існують також кабелі зниженої пожежної безпеки, що не розповсюджують горіння при одиночній прокладці та прокладці в пучках, а також негорючі кабелі з низьким рівнем виділення диму, газу та інших токсичних речовин, що використовуються переважно в громадських місцях з великим скупченням людей.
Силові кабелі – це провідники, призначені для передачі та розподілу електричної енергії. Використовуються для передачі потужних струмів промислових частот від електричних підстанцій, енергетичних та комунальних підприємств до розподільних пристроїв та кінцевих споживачів. Служать для живлення електроприладів та електрифікації будівель, будівель, житлових будинків та навіть цілих міст, областей та країн. Дозволяють підключати стаціонарні об'єкти та пересувні установки. Можуть прокладатися під землею, у воді, на висоті або просто бути покладеними на поверхню.
Існує чимало різних класифікацій силових кабелів. Наприклад, за рівнем напруги виділяють моделі, які проводять до 1000 і кабелі для високовольтних мереж, що проводять понад 1000 В.
Залежно від способу прокладання розрізняють кабелі для стаціонарного монтажу та рухомих установок. Окремо кабелі ділять за конструктивними особливостями - залежно від числа, будови та гнучкості жил, сплаву провідників, типу ізоляції, площі перерізу, напруги та інших характеристик.
Конструкція силових кабелів та форма виконання залежить від умов прокладання та сфери використання. Її обов'язковими елементами є ізольовані струмопровідні мідні або алюмінієві жили загальної оболонці. Крім того, кабель може мати поясну ізоляцію, заповнення, екран, броню та подушку під бронею. Зазначені особливості позначаються у маркуванні кабелю, що складається з початкових літер слів, що описують конструкцію кабелю та цифр, що позначають кількість жил, площу перерізу та напругу.
Жила силового кабелю може складатися з одного дроту – монолітна жила, або кількох тонких переплетених дротів – багатодротяна жила. Саме цей параметр визначає гнучкість жили – чим більше у ній дротів, тим краще вона гнеться. Число жил силових кабелів варіюється від 1 до 5. Вони можуть бути круглими або секторними, укладеними паралельно або скрученими.
Основним завданням ізоляційного шару є захист людини від контакту з струмоведучою жилою, а також наявність ізоляції дозволяє розмістити поруч кілька струмопровідних жил, не побоюючись короткого замикання.
Тип ізоляційного матеріалу залежить від сфери застосування кабелю, а найпоширенішим матеріалом є полівінілхлоридний пластикат та зшитий поліетилен. Вони захищають жили від замикання, механічних пошкоджень, вологи, світла, хімічних речовин та інших зовнішніх впливів.
Існують також кабелі зниженої пожежної безпеки, що не розповсюджують горіння при одиночній прокладці та прокладці в пучках, а також негорючі кабелі з низьким рівнем виділення диму, газу та інших токсичних речовин, що використовуються переважно в громадських місцях з великим скупченням людей.
